Координати: 50°21′32″ пн. ш. 31°8′34″ сх. д. / 50.35889° пн. ш. 31.14278° сх. д. / 50.35889; 31.14278
Очікує на перевірку

Лебедин (Бориспільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лебедин
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Бориспільський
Тер. громада Бориспільська міська громада
Код КАТОТТГ UA32040010120085754
Основні дані
Засноване 1677
Населення 1147
Площа 2,343 км²
Густота населення 489,54 осіб/км²
Поштовий індекс 08333
Телефонний код +380 4595
Географічні дані
Географічні координати 50°21′32″ пн. ш. 31°8′34″ сх. д. / 50.35889° пн. ш. 31.14278° сх. д. / 50.35889; 31.14278
Середня висота
над рівнем моря
102 м
Місцева влада
Адреса ради 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72
Карта
Лебедин. Карта розташування: Україна
Лебедин
Лебедин
Лебедин. Карта розташування: Київська область
Лебедин
Лебедин
Мапа
Мапа

Лебеди́н — село в Україні, у Бориспільській міській громаді Бориспільського району Київської області. Населення становить 1147 осіб.

З історі села

[ред. | ред. код]

За козаччини, до 1781 року селище Лебедин було у складі Баришівської сотні Переяславського полку.

Зі скасуванням козацького полкового устрою, селище перейшло до складу Остерського повіту Київського намісництва. За описом 1787 року у Лебедині було 182 особи, село у володінні «казених людей» і власників: генерал-майора Якима Сулими і надвірного радника Семена Сулими, бунчукового товариша Данила Симоновського, полкового осавула Корсуна жінки Параскеви[1]

Селище було приписане до Покровської церкви у Сулимівці.[2]

Від початку XIX ст. Лебедин вже у складі Переяславського повіту Полтавської губернії.

Є на мапі 1812 року.[3]

У роки радянської колективізації і Голодомору с. Лебедин було підпорядковане Кучаківській сільській раді. На 1933 рік в селі налічувалось 45 дворів, мешканців – 365 осіб. Восени 1932 року з с. Лебедин виконавцями політики Голодомору було вивезено всі зернові і продовольчі фонди колективного господарства, пограбовано особисті господарства і колгоспників, і одноосібників. Точну цифру жертв Голодомору не встановлено. Очевидці трагедії пригадали прізвища 4-х померлих від голоду односельців. [4]

Відомі уродженці

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 100, 243
  2. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  3. Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  4. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— ISBN 978-966-7195-95-3 — С.195

Посилання

[ред. | ред. код]